Фармакодинаміка: Сорафеніб є мультитаргетним інгібітором кіназ, який знижує проліферацію пухлинних клітин in vitro. Препарат блокує активність багатьох внутрішньоклітинних (C-RAF, BRAF, мутантна BRAF V600E) та мембранних тирозинкіназних рецепторів (KIT, FLT-3, RET, RET/PTC, VEGFR-1, VEGFR-2, VEGFR-3, а також PDGFR-бета). Деякі з цих кіназ задіяні в сигнальних системах пухлинних клітин, тоді як інші беруть участь у процесах неоангіогенезу. Шляхом селективного зв'язування з цими ферментними комплексами сорафеніб розриває каскад передачі сигналів росту та поділу клітин, стимулюючи програмну загибель атипових клітин та пригнічуючи формування нових кровоносних судин у тканині новоутворення.
Фармакокінетика: Після перорального прийому таблеток Soranib відносна біодоступність сорафенібу становить від 38% до 49%. Максимальна концентрація активної речовини у плазмі крові (Cmax) досягається в середньому через 3 години. Зв'язування сорафенібу з білками плазми крові (переважно з альбуміном) є надзвичайно високим і досягає 99,5%. Препарат піддається інтенсивному метаболізму в печінці, головним чином за участю ізоферменту CYP3A4 (окислювальний метаболізм), а також шляхом глюкуронізації за участю ферменту UGT1A9. Основним circulating метаболітом у плазмі є піридин N-оксид, який проявляє in vitro активність, аналогічну сорафенібу. Виведення здійснюється переважно через кишечник із калом (близько 77%, з яких 51% — у незміненому вигляді) та нирками (близько 19% у вигляді метаболітів). Період напіввиведення (T1/2) становить від 25 до 48 годин, що дозволяє підтримувати стабільну терапевтичну концентрацію при дворазовому щоденному прийомі.