Улінастатин (Ulinastatin) – терапія панкреатиту та сепсису
Улінастатин (Ulinastatin) — це багатофункціональний інгібітор протеаз широкого спектру дії, який природним чином міститься в сечі людини. Він є глікопротеїном, що виробляється печінкою і має потужні протизапальні, імуномодулюючі та захисні властивості. Препарат широко застосовується в інтенсивній терапії для корекції важких системних запальних реакцій та захисту життєво важливих органів.
Механізм дії улінастатину полягає у пригніченні активності різних ферментів-протеаз, таких як трипсин, хімотрипсин, еластаза нейтрофілів, гіалуронідаза та плазмін. Під час гострого запалення або сепсису ці ферменти можуть безконтрольно руйнувати тканини організму; улінастатин блокує цей процес, запобігаючи пошкодженню клітинних мембран. Крім того, він ефективно інгібує вивільнення прозапальних цитокінів (таких як ІЛ-6, ІЛ-8 та ФНП-альфа), що допомагає купірувати «цитокіновий шторм» та запобігає розвитку синдрому поліорганної недостатності. Препарат також сприяє поліпшенню мікроциркуляції та знижує проникність капілярів, захищаючи легені, нирки та підшлункову залозу від ішемічних та токсичних уражень.
Улінастатин вводиться внутрішньовенно, забезпечуючи швидкий системний контроль над запальним каскадом у критичних станах.
Показання до застосування
Улінастатин призначається у складі комплексної терапії при таких станах:
- Гострий панкреатит: лікування гострого панкреатиту різної етіології та профілактика рецидивів хронічного панкреатиту.
- Сепсис та септичний шок: пригнічення системної запальної реакції та захист органів-мішеней у пацієнтів у критичному стані.
- Хірургічні втручання: профілактика післяопераційних ускладнень після операцій на органах черевної порожнини або серцево-судинній системі.
- Гострий респіраторний дистрес-синдром (ГРДС): комплексна терапія гострих уражень легень для зниження набряку та запалення.
- Травматичний шок: стабілізація стану пацієнта при важких поєднаних травмах та опіках.
Спосіб застосування та дози
Дозування та тривалість курсу визначаються тяжкістю клінічного стану пацієнта та його масою тіла.
- Стандартна доза: зазвичай становить від 100 000 до 300 000 одиниць (ОД) на одне введення.
- Частота введення: препарат вводиться внутрішньовенно крапельно 1–3 рази на добу залежно від інтенсивності запального процесу.
- Гострий панкреатит: у важких випадках доза може бути збільшена під суворим контролем лабораторних показників амілази.
- Приготування розчину: порошок розчиняють у 100–500 мл ізотонічного розчину натрію хлориду або 5% розчину глюкози.
- Тривалість терапії: курс лікування зазвичай становить від 3 до 7 днів, до стабілізації життєвих функцій організму.