Thalidomide (Талідомід) – таргетна терапія мієломи
Талідомід (Thalidomide) — це імуномодулюючий засіб із вираженими протипухлинними, антиангіогенними та протизапальними властивостями. Препарат, що має складну історичну репутацію, сьогодні є стандартом терапії деяких тяжких онкологічних та імунологічних захворювань.
Механізм дії талідоміду є багатогранним. Він пригнічує вироблення фактора некрозу пухлини альфа (TNF-α), змінює баланс цитокінів та блокує ангіогенез (утворення нових судин), що позбавляє пухлину живлення. У лікуванні множинної мієломи талідомід безпосередньо пригнічує ріст ракових клітин та порушує їх взаємодію з мікрооточенням кісткового мозку. Крім того, він стимулює Т-лімфоцити та природні клітини-кілери (NK-клітини), посилюючи власну імунну відповідь організму проти пухлини.
Препарат приймається внутрішньо у формі капсул. Через високий ризик серйозних побічних ефектів його призначення суворо контролюється спеціальними програмами безпеки.
Показання до застосування
Талідомід застосовується для лікування дорослих пацієнтів у наступних випадках:
- Множинна мієлома: у комбінації з дексаметазоном або мелфаланом у пацієнтів із вперше діагностованим захворюванням.
- Вузлувата еритема при лепрі (ENL): для лікування шкірних проявів помірного та тяжкого ступеня, а також для запобігання рецидивам.
Спосіб застосування та дози
Дозування талідоміду підбирається індивідуально залежно від клінічної ситуації та переносимості.
- При множинній мієломі: стандартна доза становить 200 мг один раз на добу перорально.
- При лепрі (ENL): початкова доза варіюється від 100 до 300 мг на добу, з поступовим зниженням до підтримуючої дози.
- Правила прийому: препарат рекомендується приймати перед сном, щоб мінімізувати вплив седативного ефекту. Капсули слід ковтати цілими.
- Моніторинг: під час лікування обов'язковий регулярний контроль стану периферичної нервової системи та системи згортання крові.
