Лазертиніб (Lazertinib) – інгібітор EGFR третього покоління для терапії раку легені
Лазертиниб (Lazertinib) — це пероральний, необоротний, високоселективний низькомолекулярний інгібітор тирозинкінази рецептора епідермального фактора росту (EGFR) третього покоління, розроблений для системної таргетної терапії недрібноклітинного раку легені. Механізм дії лазертинібу полягає у ковалентному зв'язуванні з кіназним доменом мутантних форм рецептора EGFR, включаючи активуючі мутації (делеції в екзоні 19 та заміну L858R в екзоні 21), а також вторинну мутацію резистентності T790M. Препарат вибірково блокує аутофосфорилювання рецептора, що призводить до повного припинення низхідної передачі онкогенних сигналів через шляхи MAPK/ERK та PI3K/AKT/mTOR, індукуючи виражений апоптоз та зупинку клітинного циклу в пухлинних клітинах. Найважливішою фармакологічною особливістю лазертинібу є його мінімальна спорідненість до рецептора EGFR дикого (нативного) типу, що значно знижує системну токсичність з боку шкірних покривів та шлунково-кишкового тракту.
Клінічна унікальність лазертинібу полягає в його високій системній експозиції та чудовій здатності проникати через гематоенцефалічний бар'єр, що дозволяє досягати глибокої та стійкої внутрішньочерепної відповіді у пацієнтів із метастатичним ураженням центральної нервової системи. Препарат має хорошу біодоступність при пероральному прийомі, яка не зазнає клінічно значущих змін при прийомі з їжею. Максимальна концентрація в плазмі крові досягається в середньому через 3–4 години. Лазертиніб інтенсивно розподіляється в тканинах і метаболізується переважно в печінці за участю ізоферментів системи цитохрому P450, головним чином CYP3A4. Період напіввиведення активної речовини становить близько 24–36 годин, забезпечуючи стабільну терапевтичну концентрацію. Виведення здійснюється переважно через кишечник із калом і в незначній мірі нирками з сечею.
Препарат приймається внутрішньо. Призначення терапії вимагає обов'язкового попереднього молекулярно-генетичного підтвердження наявності відповідних мутацій EGFR у зразках пухлини або в циркулюючій пухлинній ДНК. У процесі лікування необхідний регулярний контроль електрокардіограми та функції лівого шлуночка серця.
Показання до застосування
Лазертиниб показаний для системної таргетної монотерапії або комбінованого лікування дорослих пацієнтів із наступним злоякісним новоутворенням:
- Недрібноклітинний рак легені (НДКРЛ): перша лінія терапії дорослих пацієнтів із місцеворозповсюдженим або метастатичним недрібноклітинним раком легені з активованими мутаціями EGFR (делеція в екзоні 19 або заміна L858R), а також лікування пацієнтів із прогресуванням захворювання на тлі або після попередньої терапії інгібіторами тирозинкінази EGFR першого або другого покоління за підтвердженої наявності мутації резистентності T790M.
Спосіб застосування та дози
Режим дозування лазертинібу встановлюється індивідуально, базується на результатах клінічних досліджень і вимагає безперервного щоденного прийому.
- Стандартна терапевтична доза: рекомендована початкова доза становить 240 мг внутрішньо один раз на добу. Препарат приймають щодня, приблизно в один і той самий час.
- Схема комбінованого лікування: при використанні у складі комбінованої прецизійної терапії лазертиніб приймається у стандартній дозі 240 мг один раз на добу безперервно, спільно з одночасним введенням супутніх моноклональних антитіл або хіміопрепаратів відповідно до їхніх протоколів застосування.
- Спосіб застосування: таблетки приймають внутрішньо, незалежно від прийому їжі, проковтуючи цілими та запиваючи достатньою кількістю води. Таблиці заборонено розламувати, подрібнювати, розчиняти або розжовувати перед проковтуванням.
- Пропуск дози: якщо черговий прийом препарату затримано менше ніж на 12 годин, пацієнту слід прийняти пропущену дозу негайно. Якщо затримка становить більше 12 годин, цю дозу пропускають, і пацієнт приймає наступну дозу у звичайний запланований час. Подвоєння дози суворо заборонено. При виникненні блювання додаткову дозу не приймають.
- Модифікація дози при токсичності: при розвитку тяжких побічних реакцій (таких як інтерстиціальна хвороба легень, значне подовження інтервалу QTc або тяжка шкірна токсичність) терапію призупиняють. Після зникнення симптомів лікування відновлюють із покроковим зниженням дози: спочатку до 160 мг один раз на добу, потім до 80 мг один раз на добу. При неможливості переносити дозу 80 мг препарат повністю скасовують.