Меркаптопурин (Mercaptopurine) – цитостатичний антиметаболіт для лікування лейкозу
Меркаптопурин (Mercaptopurine) — це протипухлинний системний засіб, що являє собою антиметаболіт пуринового обміну та аналог структурних елементів нуклеїнових кислот (гіпоксантину та аденіну). Механізм дії меркаптопурину має фазоспецифічний характер і спрямований на вибіркове пригнічення S-фази клітинного циклу. Всередині клітини під впливом ферменту гіпоксантин-гуанінфосфорибозилтрансферази речовина біотрансформується в активний нуклеотид — тіоінозинову кислоту. Цей активний метаболіт конкурентно інгібує ферменти, що відповідають за синтез пуринових нуклеотидів de novo, а також блокує взаємоперетворення пуринів. Крім того, похідні меркаптопурину (тіогуанілові нуклеотиди) безпосередньо включаються в спіралі ДНК та РНК, викликаючи критичні структурні дефекти, розриви ланцюгів та подальшу загибель пухлинних клітин, що швидко проліферують. Маючи виражену цитостатичну дію, препарат також чинить потужний імуносупресивний ефект, вибірково пригнічуючи проліферацію Т-лімфоцитів та гуморальну імунну відповідь.
Клінічна унікальність меркаптопурину полягає в його багаторічному статусі фундаментального компонента підтримуючої терапії гострого лімфобластного лейкозу (ГЛЛ) у дітей та дорослих, що забезпечує утримання стійкої ремісії. Препарат також широко застосовується у другій лінії терапії хронічного мієлолейкозу та при рефрактерних формах тяжких запальних захворювань кишечника (хвороба Крона та виразковий коліт). Після перорального прийому меркаптопурин демонструє варіабельну абсорбцію, його біодоступність становить в середньому близько 10–20%. Зв'язування з білками плазми низьке (близько 19%). Речовина піддається інтенсивному первинному метаболізму в слизовій оболонці ЗКТ та в печінці за участю ферменту ксантиноксидази до неактивної тіосечової кислоти, а також за допомогою тіопуринметилтрансферази (TPMT). Період напіввиведення вихідної речовини з плазми становить близько 1–1.5 годин, проте її активні внутрішньоклітинні метаболіти зберігаються в тканинах значно довше. Виведення здійснюється переважно нирками у вигляді метаболітів.
Препарат приймається внутрішньо. Призначення терапії вимагає регулярного лабораторного моніторингу показників загального аналізу крові (через високий ризик мієлосупресії) та біохімічного аналізу крові (включаючи активність печінкових трансаміназ та рівень білірубіну). Перед початком лікування рекомендується проводити генотипування або визначення активності ферменту TPMT, оскільки пацієнти з генетичним дефіцитом TPMT підвладні ризику розвитку надважкої, загрозливої для життя токсичності кісткового мозку.
Показання до застосування
Меркаптопурин показаний для системної цитостатичної та імуносупресивної терапії дорослих та дітей при наступних патологічних станах:
- Гострий лімфобластний лейкоз (ГЛЛ): проведення підтримуючої терапії у складі комплексних поліхіміотерапевтичних програм для індукції та збереження стійкої клініко-гематологічної ремісії.
- Гострий мієлобластний лейкоз (ГМЛ): індукція ремісії та підтримуюче лікування у випадках, коли стандартна терапія першої лінії незастосовна або неефективна.
- Хронічний мієлолейкоз: паліативна терапія для контролю пухлинної маси при прогресуванні або рефрактерності захворювання до інших методів лікування.
- Хвороба Крона та виразковий коліт: довгострокове лікування тяжких та середньотяжких форм запальних захворювань кишечника у пацієнтів із резистентністю або непереносимістю глюкокортикостероїдів.
Спосіб застосування та дози
Режим дозування меркаптопурину встановлюється індивідуально, грунтуючись на масі тіла або площі поверхні тіла пацієнта, показниках крові та індивідуальній переносимості.
- Стандартна доза для дорослих та дітей: при лікуванні лейкозів початкова доза зазвичай становить 2.5 мг на кілограм маси тіла на добу або від 50 до 75 мг на квадратний метр площі поверхні тіла на добу. Доза ретельно коригується лікарем залежно від ступеня мієлосупресії.
- Спосіб застосування: капсули або таблетки приймають внутрішньо, ковтаючи цілими і запиваючи достатньою кількістю води. Препарат можна приймати під час їди або натщесерце, але обраний спосіб прийому має бути постійним із дня в день. Прийом рекомендується здійснювати у вечірній час.
- Обмеження при прийомі: препарат не можна приймати одночасно з молоком або молочними продуктами, оскільки вони містять фермент ксантиноксидазу, яка здатна суттєво знизити плазмову концентрацію меркаптопурину. Прийом їжі повинен відбуватися мінімум за 1 годину до або через 2 години після вживання молока.
- Корекція дози при лікарській взаємодії: при одночасному призначенні алопуринолу, оксипуринолу або фебуксостату (інгібіторів ксантиноксидази) дозу меркаптопурину обов'язково знижують на 75% (до 1/4 від стандартної дози) вола уникнення смертельно небезпечної токсичності.
- Модифікація дози при нирковій та печінковій недостатності: у пацієнтів із порушеннями функції нирок або печінки дозу препарату слід знизити для запобігання кумулятивному системному ефекту.
