Axitinib (Акситиніб) – лікування раку нирки

Акситиніб (Axitinib) — це потужний та високоселективний пероральний інгібітор тирозинкінази рецепторів фактора росту судинного ендотелію (VEGFR-1, VEGFR-2 та VEGFR-3). Препарат належить до класу таргетних протипухлинних засобів і призначений для пригнічення патологічного ангіогенезу — процесу формування нових кровоносних судин, необхідних для росту та метастазування пухлини.

Механізм дії акситинібу полягає у блокуванні внутрішньоклітинних доменів рецепторів VEGFR, що перериває каскад сигналів, відповідальних за проліферацію ендотеліальних клітин та виживаність судин у мікрооточенні пухлини. Завдяки своїй високій селективності, акситиніб здатен інгібувати мішені при значно нижчих концентраціях порівняно з інгібіторами першого покоління (такими як сорафеніб або сунітиніб), що дозволяє досягати вираженого терапевтичного ефекту.

Препарат швидко всмоктується при пероральному прийомі та досягає пікової концентрації у плазмі крові протягом кількох годин. Системна дія акситинібу призводить до регресії існуючих пухлинних судин та запобігає утворенню нових, ефективно стримуючи прогресування онкологічного процесу.

Сторінка на Вікіпедії

Показання до застосування

Акситиніб використовується в онкологічній практиці як ключовий компонент системної терапії:

Нирково-клітинний рак (НКР): лікування поширеного або метастатичного раку нирки у дорослих пацієнтів при неефективності попередньої терапії сунітинібом або цитокінами.
Комбінована терапія: у поєднанні з імунотерапевтичними препаратами (наприклад, пембролізумабом або авелумабом) як перша лінія лікування поширеного нирково-клітинного раку.
Резистентні форми: застосування у тих випадках, коли пухлина демонструє стійкість до інших типів антиангіогенної терапії.
Препарат призначається пацієнтам із гістологічно підтвердженим світлоклітинним варіантом нирково-клітинного раку.

Спосіб застосування та дози

Терапія акситинібом потребує індивідуального підбору дози та ретельного моніторингу стану пацієнта онкологом.

Стандартне початкове дозування: становить 5 мг перорально двічі на добу (з інтервалом близько 12 годин).
Корекція дози: якщо пацієнт добре переносить препарат протягом двох тижнів (відсутні серйозні побічні ефекти та артеріальна гіпертензія), доза може бути поступово збільшена до 7 мг, а потім до максимуму у 10 мг двічі на добу.
Правила прийому: таблетки можна приймати незалежно від прийому їжі, ковтаючи цілими та запиваючи склянкою води.
Лікарські взаємодії: слід уникати одночасного прийому потужних інгібіторів ферменту CYP3A4/5 (наприклад, грейпфрутовий сік, кетоконазол), оскільки це значно підвищує токсичність препарату.
Моніторинг тиску: контроль артеріального тиску має проводитися щодня протягом перших тижнів, оскільки гіпертензія є найбільш частим дозозалежним ефектом.

Використання акситинібу протипоказане або потребує крайньої обережності при наступних станах:

Гіперчутливість: відома алергія на акситиніб або будь-які допоміжні речовини у складі таблетки.
Вагітність та лактація: препарат має виражену ембріотоксичність; жінки мають використовувати ефективну контрацепцію під час та протягом 1 тижня після лікування.
Тяжка печінкова недостатність: (клас С за Чайлд-П'ю), оскільки дані щодо безпеки у цій групі пацієнтів відсутні.
Тромбоемболії: нещодавно перенесені епізоди артеріального тромбозу, інсульту або інфаркту міокарда (ризик повторних судинних подій).
Ризик кровотеч: наявність нелікованих метастазів у головний мозок або активних шлунково-кишкових кровотеч.

Профіль безпеки акситинібу пов'язаний з його механізмом дії на судинну систему:

Серцево-судинна система: артеріальна гіпертензія (спостерігається у більшості пацієнтів), ризик розвитку венозних та артеріальних тромбозів.
Травна система: діарея, нудота, блювання, стоматит та зниження апетиту (анорексія).
Загальні симптоми: виражена стомлюваність (астенія), дисфонія (зміна голосу/хрипота) та втрата маси тіла.
Дерматологія: долонно-підошовний синдром (почервоніння, набряк та болючість шкіри долонь і стоп), сухість шкіри та висип.
Ендокринна система: ризик розвитку гіпотиреозу, що потребує регулярного контролю рівня тиреотропного гормону (ТТГ).

Часті запитання

Акситиніб — це потужний та високоселективний інгібітор рецепторів фактора росту ендотелію судин (VEGFR) 1, 2 та 3. Він блокує сигнали, які пухлина надсилає для росту нових кровоносних судин (ангіогенезу). Без підживлення через нові судини ріст пухлини уповільнюється або припиняється.

Основне застосування активної речовини — поширений нирково-клітинний рак (рак нирки) у дорослих пацієнтів після неефективності попередньої терапії іншими препаратами (наприклад, сунітинібом або цитокінами). Також його часто використовують у комбінації з імунотерапією (інгібіторами контрольних точок).

Підвищення артеріального тиску (гіпертензія) — це дуже часта та очікувана дія акситинібу, пов'язана з блокуванням рецепторів у судинах. Тиск має бути стабілізований до початку прийому. У процесі лікування моніторинг необхідний, оскільки лікарю може знадобитися скоригувати дозу акситинібу або призначити гіпотензивні засоби.

Акситиніб приймають внутрішньо два рази на день (приблизно через кожні 12 годин) незалежно від їди. Важливо: слід уникати вживання грейпфрутів та грейпфрутового соку, оскільки вони пригнічують ферменти, що розщеплюють препарат, що може призвести до небезпечного підвищення концентрації акситинібу в крові та посилення побічних ефектів.

Крім гіпертензії, часто спостерігаються підвищена стомлюваність, діарея, нудота та долонно-підошовний синдром (почервоніння та болючість шкіри долонь та стоп). Також акситиніб може впливати на роботу щитоподібної залози, тому в процесі терапії рекомендується періодично перевіряти рівень ТТГ.