Блеоміцин (Bleomycin) – протипухлинна терапія
Блеоміцин (Bleomycin) — це цитотоксичний антибіотик, що продукується бактеріями Streptomyces verticillus і широко застосовується в онкологічній практиці. Препарат унікальний тим, що на відміну від більшості хіміотерапевтичних засобів, він практично не пригнічує функцію кісткового мозку.
Механізм дії блеоміцину полягає у пошкодженні структури ДНК шляхом утворення вільних радикалів. Препарат зв'язується з молекулою ДНК і викликає одноланцюгові та дволанцюгові розриви, що блокує поділ клітин і призводить до їхньої загибелі. Ефект найбільш виражений у фазах G2 та M клітинного циклу. Блеоміцин також має здатність розщеплювати РНК. Особливістю препарату є його висока активність щодо тканин з низьким рівнем ферменту блеоміцингідролази, таких як легені та шкіра.
Препарат вводиться внутрішньовенно, внутрішньом'язово або внутрішньопорожнинним шляхом, часто у складі комбінованих протоколів лікування.
Показання до застосування
Блеоміцин застосовується для лікування різних видів злоякісних новоутворень:
- Лімфоми: лімфома Ходжкіна та неходжкінські лімфоми.
- Герміногенні пухлини: рак яєчка та пухлини яєчників.
- Плоскоклітинний рак: пухлини голови та шиї, шкіри, статевого члена та шийки матки.
- Злоякісний плевральний випіт: введення безпосередньо в плевральну порожнину для запобігання накопиченню рідини.
Спосіб застосування та дози
Дозування блеоміцину вимагає суворого контролю сумарної дози за все життя через ризик легеневої токсичності.
- Стандартний режим: зазвичай становить 10–20 мг/м² (або 15–30 одиниць) один або два рази на тиждень.
- Сумарна доза: загальна доза за весь період життя не повинна перевищувати 400 одиниць (300 мг) для уникнення незворотного пошкодження легень.
- Шляхи введення: внутрішньовенно (ін'єкція або інфузія), внутрішньом'язово, підшкірно або внутрішньоплеврально.
- Ниркова недостатність: при зниженні функції нирок дозу необхідно суттєво зменшити.